Я чую, чо вы, братишки и сестрички, не зовсім готові до моєї розповіді, але коли відчуваєш звабу сказати свою історію, то треба витиснути з себе всі сонячні бар'єри. Так от, сніг летить, і наша країна занурена в холодний туман. Це саме той період, коли сльози холодні, як піздатість наркомана, а вулиці наповнені людьми в шапках з лічильниками закладок. А я, хлопець з біс-року, завжди був на хвилі взривати.
Ось так наркоманське хіп-хоп в ритмі старих ширял диктує мені свої закони. Але тепер, розповім вам про свою останню пригоду, коли рішив змінити своє життя і занятися лічильниками в ресторані.
Було це на дні моєї наркоманської депресії, коли я лежав у центрі руїн свого життя. Сонце вже тривалий час не світило, а мої мрії були вмазані непроникною темрявою. Життя стало наскрізь ширялищем, а я - просто голодуха у цій наркотичній гидропонічній мережі.
І от, я кинув виклик долі! Заходжу я на свій улюблений сайт "Парадайз Шипс". Тут можна було знайти все, що душа забажає - закладки, ширяла, шприці, все для наркоманського сяйва. Але мені була потрібна лише одна рецептура - метадон, який міг змінити мене до неузнавання.
Прокручую сторінку сайту, вибираю свій продукт. Листуємо, листуємо, і ось вона - закладка! Моє серце вибухає радістю, як закурений ширял. Власний світло-синій кришечка з вишневим вимісцем. Це було саме те, що мені потрібно. Закладка, яка зробить мене володарем своїх емоцій.
Зрештою, зробивши свою закладку, я вирішив покинути моє приваблене марихуаною житло і зайнятися лічильниками в ресторані. Я хотів змінити своє життя, використовуючи свій наркотичний досвід як зброю проти скуки і рутини.
Так от, першого дня роботи в ресторані, моя душа була наповнена натхненням. Я був готовий хиппувати на кухні, як наркоманський шаман з власним лехоньким ширялом. Кожен рух моїх рук був синхронізований з ритмічними ударами моєї наркотичної живиці.
Я взявся за готування страв з блискучою енергією, мов акорди музики, яку тільки ти можеш послухати на власному дзвінку. І хоча я знаю, що мої руки були як ширялом мариновані, я все одно працював на повну катушку. Ресторан здригався від мого наркоманського темпу.
І ось, через кілька годин невпинного гіпнозу, я закінчив своє перше зміна. Результати були вражаючі, як наркоманське хайлайті. Кухня була заповнена ароматом кулінарного вибуху, а мої страви були справжніми наркотичними шедеврами.
Скажу вам, братишки і сестрички, це була найкраща ночівля мого наркоманського життя. Я почав хиппувати не лише наркотиками, але і на справжньому житті. Лічильниками в ресторані, я став справжнім наркоманським шеф-кухарем, вкрай витонченим і понад усе амбітним.
Тож, пам'ятайте, мої друзі, життя - це така собі гідропоніка, в якій ми займаємося своїми ресторанними фантазіями і закладками наркотикам. І хоча моя історія може здатися дивною і навіть нещасною, вона є викликом до власного хиппування і творчості.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
| Закладки |
Ширяла |
Шприці |
Гидропоника |
Сайт |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| 6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так от, саме так я купив метадон і занявся лічильниками в ресторані, хиппуючи на наркоманському ширялі. І хоча цяісторія здобулася з кількаємніх слів, вона має глибину, яку можна порівняти лише з глибиною наркотичного вибуху.
Братишка, привет! Сегодня история подоспела, настолько дикая, что ее зачитаешь только в ахуе. Как-то раз я, будучи полностью в джааанке, похерил всю свою шкуру и решил раздербанить закладку метадона. Ну ты знаешь, брат, ситуация на районе такая, что без аппетитных конопель ни-ни, и я уже рубил, чтобы глаза сомкнуть.
Хотя главное дело идет, это столики и трэш с пулеметами, да пацанчики в шкафчиках, но это уже отвлеченная пляска. Запалило меня так, что я даже забыл, что трек на кухне у моего братишки, и я совсем на дурочку стал. Но я мечтал только об одном – быть круче всех, чувствовать себя Тайсоном, с е*аным уровнем эйсидофилов в крови. И вот, скатился к братишке в гости, он сам себе и свежие закладки набрал.
Вечером, тусанули с бирюлькой, пока не стало темно как коричневый. Уже просто поправляться хотелось, и действительно, зачем спать, когда можно немного похимичить? Ну, а когда мы подрастали, мамкины герои, их делят тонкими баночками. И вот, думаю, прошу ободрить, и чет химическим слогом зову его к себе.
– Привет, братишка! – вскрикнул я, ощущая себя королем метадона. – Поправляй мою нишу!
И что? Герой радостный, нос сопливый, а думает не только о том, как раздербанить дозу, но и о том, как своему вернуть улыбку. Ну понимаешь меня, братан, как собственного близкого. Только вот, после моих слов, он на пару чертовски пизданулся и решил угостить меня своим сладким метадоном...
Продолжение следует... Только я все перетащил и случайно откусил хлопца ухо! Я просто не в силах был поверить своим глазам. Будто из фильма ужасов! Жесть, молодежь, но все равно мутишь ваще по-кайфу. И тут я понял, что нужно шмыгнуть оттуда, чтобы не падать под судебные дела и не видеть декантов противных. Мне сразу стало все понятно – я слишком дал пизды той закладке. Наверное, потому что я на самом деле Тайсон. Ведь кому еще в голову пришло бы притвориться Тайсоном, а потом откусить ухо своему дружку? Особенно наркоманского рэпера.
Но что делать? Мне нужно было придумать отмазку. Желательно нереально крутую. Была идея, что я мифического местного военного врача знаю, который нас шлепнул, потому что мы тоже говорили про рубануть его в окошко. Какой-то трешак, но надеюсь, что прокатит. Чтобы снять напряжение, я стал брать метадон побольше, чтобы свалить отсюда в более приятное место. И знаешь, чувак, когда жизнь раздербаниться на кусочки, эйфорию и дурные шутки можно найти только в голове наркомана.
Надеюсь, я смог передать тебе всю атмосферу моей душевной, а порой сумашедшей жизни. Мы, наркоманы-рэперы, не такие уж и противные, просто странные. Всегда шмыгаем, раздербаниваем закладки и живем по своим шаблонам. Иногда случаются вот такие вещи, где откусывание уха – это самая обыденная хуйня.
Так что, братишка, не пиши ни слова об этом, особенно если не хочешь попасть в лапы кенгуру. И помни, что даже несмотря на все мои провалы, я всегда буду на районе и буду рубить весь этот кайф с тобой!